Легенда розповідає трагічну історію нещасливого брака боржавського князя Чорногора и галицької княгині Мілоти. Княгиня любила іншого – та при трагічному збігу обставин загинула від рук коханого.
Легенду, пов’язану з Боржавським замком, найдокладніше зберегла збірка «Квіти Ракоці» (Rákóczi virágai). Нижче подаємо короткий зміст легенди.
Коли Аттіла та його вожді поволі просувалися з Етелькезу до своєї батьківщини, щоб як нащадки Левенте заволодіти землею своїх предків, яку колись здобули нащадки Бендегуза, під гучні звуки рогів вони дійшли до Галича. Галич – давнє польське місто; наші предки тримали путь цими краями й розбили табір під містом.
Сенгор, підданий вождя Залана, жив у Боржавському замку. Він був заручений з однією з дочок галицького князя.
Щойно наші предки дійшли до Галича, його князь одразу відчув, якою великою є милість угорців, адже переможеним галичанам повернули всі захоплені володіння. За виявлену милість галицький князь пригостив вождя Алмоша і як заручників відіслав до угорського табору дітей багатьох своїх знатних людей. Серед них була і його дочка Мілота. Тут її побачив Бела, онук Арпада, і відразу закохався в неї. Хоча вони ледве розуміли мову одне одного, кохання знайшло відгук. Та їхні стосунки не могли тривати довго, бо вождь Арпад зі своїм військом незабаром вирушив далі.
Подолавши карпатські нетрі, на рівнині, де нині стоїть Мукачево, вони розбили табір і провели там сорок днів. На горі біля лівого берега Латориці звели замок. Оскільки будували його з великими труднощами й тяжкою працею (угор. munka), замку й місту дали назву Мукачево (Munkács). На замковій горі принесли жертву, а потім узяли напрямок на захід. Так дійшли вони до Ужгорода. Обложили та взяли замок і все сплюндрували. Комендант замку Лаборц потрапив у полон.
Сенгор проти них приблизно за годину ходу від Варівського замку, на межі Мочоли, звелів насипати міцний земляний вал, що тягнувся від Мочоли аж до межі Берегового, до пагорба Кішгедь. Рів і насип земляного валу видно й донині. Колишня назва Мочоли – Мачілле, бо колись тут мочили коноплі.
Проте наші предки прийшли не з боку Боржави, а з боку Ужгорода. Почувши цю звістку, Сенгор набрався сміливості й зі своїм нечисленним загоном виступив проти угорців.
На радощах із приводу взяття Ужгорода угорці влаштували велике свято. Бела тоді часто ходив на полювання в місцеві хащі в супроводі свого слуги Саніслова. Арпад тримав його при собі, бо той знав польську мову й розумів словацьку. Блукаючи, вони дісталися до Латориці, куди тим часом прибув Сенгор зі своїм загоном. Бела та його слуга потрапили до них у полон. Битви не відбулося, і Сенгор відвіз їх до Боржавського замку.
Там під покровом ночі на допомогу їм поспішила дружина володаря замку, Мілота. Хоча Бела, керуючись гордістю, не втік, Саніслов повернувся до угорського табору й повідомив про викрадення Бели. Тим часом Мілота зі своїми придворними дамами звільнила Белу з в’язниці й наказала відвести його до своїх покоїв. Вождь Арпад вирушив до Боржавського замку, щоб визволити сина. Почувши про це, Сенгор вивіз дружину із замку. Але Мілота вдягла обладунок і вирішила повернутися до замку, щоб визволити свого коханого Белу. На той час вождь Арпад уже тримав людей замку в облозі. Його син вирвався із замкової вежі, схопив меч і теж кинувся в бій. Відразу йому на очі потрапив воїн в обладунку, чия зухвалість і рішучість одразу його розлютили. Він зійшовся з ним у двобої. Проте воїн сам кинувся на вістря його гострого меча. Це була Мілота, яка загинула від меча Бели. Світ потемнів у нього перед очима. Проте за хвилину він отямився. Витер сльози з очей і побіг світ за очі. Біг і біг, доки не досяг берега струмка. Тут він і знайшов свою болісну смерть. Після триденної облоги Боржавський замок упав, і угорці вождя Арпада оселилися в цьому краї.
VÁRI PECSÉTJEI
- Коронований погрудний портрет Леопольда I у перловій рамці. Напис по колу: Sigillum oppidi Vari 1659.
- Той самий погрудний портрет у лавровому вінку з попереднім написом (перекреслена).
- Велика кругла печатка. Посередині у вінку, який тримають леви, що стоять, – герб Леопольда, над ним корона. Напис по колу: Sigillum Opidi Vari 1659 (перекреслена).
- Такий самий погрудний портрет і напис по колу: Szab. Vári városa pecsétje 1844.